В Одесі відбулася презентація книги Наталки Діденко, української синоптикині, під назвою "Тролейбус номер 15". Захід, який модерувала Зоя Казанжи, став платформою для глибоких роздумів про українські цінності, спогади та вибір залишатися вдома.
Історія книги: від постів у соціальних мережах до друкованого видання
Наталка поділилася, що ідея написати книгу виникла з її дописів у Facebook. "Спочатку я не планувала писати книжку. Але друзі сказали, що мої тексти заслуговують на більше. Врешті-решт я створила “Тролейбус номер 15”", — розповіла вона.
Книга складається з есеїв, які з'єднують теми Києва, молодості та ритму міста, яке відображається через маршрут тролейбуса. Читач потрапляє у світ перших кохань, втрат і відчуття дому. "Тролейбус номер 15" — це більше, ніж просто маршрут; це подорож у глибини особистої пам'яті. Це історія про любов до людей, міста та самого життя, яке триває попри всі труднощі.
Необхідність міської літератури
Авторка наголосила на браку урбаністичної прозі в українській літературі, відзначаючи, що сучасна Україна — це не лише села, але й міста, які потребують свого художнього вираження.
"Міської літератури не вистачає. У нас багато творів про сільські пейзажі, але сучасні міста також заслуговують на увагу", — підкреслила Наталка.
Спогади про близьких
Наталка згадала про друзів, яких уже немає, відзначаючи важливість простих розмов. "Коли втрачаєш людину, з якою можна говорити про все, це найважче. Такі розмови — це і є життя", — зазначила вона.
Незважаючи на пропозиції виїхати за кордон, Наталка відзначила, що залишилася в Україні через внутрішнє бажання бути тут. "Я не можу пояснити це раціонально. Я люблю наше: людей, їжу, звички, наш безлад. Це все моє", — сказала вона.
Одеська презентація: спогади та враження
На заході Наталка згадала свою студентську практику та прогулянки біля моря, враження від Одеси, яку вона описала як "красиву, живу, чесну, смачну і дуже сучасну".
Книга "Тролейбус номер 15" хоч і задумувалася до війни, але контекст війни відчувається в ній. Це відображається в нотках ностальгії та бажанні зберегти те, що є рідним.
"Зараз важливо не відкладати життя на потім. Треба зустрічатися з друзями, відвідувати театр, насолоджуватись містом. Це не просто розваги — це тримає нас живими", — підсумувала авторка.